Закарпатський обласний театр драми та комедії знаходиться не в обласному центрі, як заведено в інших областях, а у місті Хуст.
Виявляється, до 2017 року він був у Мукачеві, але тоді почався розподіл території серед влади, тож його перенесли у Хуст, оскільки він має давню театральну історію. Наприклад, першим українським професіональним театральним колективом в області, організованим на базі місцевих артистичних сил, став «Український театр «Нова сцена» в Хусті, паростками якого були студентський аматорський театр «Верховина» та аматорський театр «Веселка». Їхній творчий склад базувався на випускниках театральних курсів при Руському театрі Товариства «Просвіта» в Ужгороді (1921–1929).
Отож, назву «Закарпатський обласний театр драми та комедії» перенесли на локацію місцевого Будинку культури та почали збирати колектив. Часто це були активісти, вчителі, письменники.
Жінка добре відома не тільки на теренах рідної Хустщини, але й далеко за її межами. Вона – драматургиня, поетеса, прозаїчка, публіцистка. У її творчому доробку – соціально-психологічна драма на дві дії «Не зрадь!» (пам`яті Героїв Небесної Сотні), за яку отримала обласну літературну премію «Дебют Срібної Землі – 2016». А також випустила збірку віршів «Гори! Не тлій!».
Жінка розповідає, що в театр її запросили, коли вона працювала вчителькою. Тоді «замахнулися» поставити «Наталку-Полтавку», запрошували режисера та викладачів, щоб отримати навички акторського мистецтва.
«У нас був невеличкий колектив, ми всі були на сцені, були акторами», – ділиться пані Олеся.
Чим далі, тим трупа більшала. Хоча на дев’ять місяців театр довелося закрити на реконструкцію, проте репетиції тривали. Відкриття відреконструйованого театру відзначили прем’єрою «Останнє танго у Хусті».
Виставу приурочили до 80-ї річниці проголошення Карпатської України, її відвідали сотні глядачів, серед яких керівництво області та Хустського району, містяни та запрошені гості.
Сам керівник краю після завершення вистави зізнався: «Не було би щастя, та нещастя допомогло», маючи на увазі відмову від театру мукачівської влади. Нині ж творчий колектив отримав відремонтоване сучасне приміщення, яке і відкрили прем’єрним показом драми. Тодішній очільник Закарпатської ОДА Геннадій Москаль подякував акторам за майстерну гру і всім, хто долучився до створення театру. Керівнику ж театральної трупи голова облдержадміністрації вручив сертифікат на нові музичні інструменти.
Родзинкою театру є оркестр. Часто шукають режисерів, які змогли б працювати в такому напрямку.
Як війна вплинула на діяльність театру
«Спочатку ми думали: яка мова про мистецтво, якщо треба рятувати країну? Коли до нас масово почали з’їжджатися ВПО, то зрозуміли, що люди потребують театру. Приходили пошановувачі театрального мистецтва, запитували, що зараз показують, які вистави є», – пригадує керівниця театру.
Тоді в установі зрозуміли, що вони потрібні як діячі мистецтва, повинні дати людям «пігулку щастя» у вигляді театральних постановок. Тоді ж розпочали показувати благодійні вистави для дітей та намагалися відновити репертуар. Зіткнулися із проблемою того, що багато акторів виїхало за кордон чи звільнилися, тому грали те, що могли.
«Щоб підтримати людей психологічно ми створили волонтерський проєкт «Театр, як терапія». Він був створений невдовзі після початку війни для вимушено переселених українців, що переїхали на проживання до Хустської громади», – зазначає модератора проєкту, режисерка театру Олеся Чепелюк.
Щодня відбувалися різноманітні заняття як для діток, так і для дорослих. А саме:
- арттерапія, де дітки створюють різноманітні малюнки та вироби з художнього мистецтва (художники театру: Андрій Тодерюк, Оксана Дорошенко, Зінаїда Росоха, Каріна Климик);
- танці-фінтес для мам і дітей (балетмейстери театру: Валерій Кіш, Анастасія Галас);
- йога для розслаблення і відволікання від тривожних думок (інструктор – акторка театру Валерія Вайнраух);
- шахи (запрошений викладач Юрій Мороз);
- вокал (викладачка Євгенія Сіопко);
- акторська майстерність для дітей (помічниця режисера Аліса Смерека).
«Я проводила окремо заняття української для осіб, які хотіли перейти на рідну мову», – коментує пані Олеся.
Потім його переформатували на театр-студію, яку можуть відвідувати і хустяни, і переселенці.
«Культура під час війни однозначно потрібна і ми це прекрасно зрозуміли, бо люди в театр йшли інертно за «пігулкою щастя», що ставало своєрідною терапією. Це наша спроба донести ідеї в маси і потурбуватися про людей», – резюмує керівниця.
Додає, що помічають тенденцію, коли легкі та відпочинкові концерти користуються більшою популярністю, ніж патріотичні, що свідчить про перенасичення війною і бажанням відпочити. Щоразу організовують благодійні збори для військових, де збирають до п’яти тисяч гривень.
З нового сезону планують прем’єру постановки «Гуцулка Ксеня», для цього запросили режисера із Києва.
Театральна діяльність для дітей
Олеся Чепелюк розповідає, що часто відвідують школи та роблять вистави для дітей.
Наприклад, 1 вересня вирішили порадувати маленьких глядачів, влаштувавши їм показ сучасної казки з глибоким змістом «Комета над лісом».
Діти побачили лісову історію, познайомившись з дівчинкою Дзвінкою та її татом, вітром та кумедною білочкою, які розказали цікаву історію про наше довкілля та те, що відбувається з природою від людських рук.
«Наші маленькі гості з І та ІІІ школи м. Хуст, як завжди, емоційно та захоплено реагували на те, що відбувалося на сцені, аплодуючи та усміхаючись від побаченого та почутого», – розповідає жінка.
Також проводили благодійний показ казки «Попелюшка» для юних глядачів, що приїхали в Хуст з Херсонщини.
Ще одним напрямком є студія «ТеатрХ»
Студія діє при театрі з листопада минулого року у трьох вікових категоріях (віком від 6 до 17 років) та трьох напрямках: «Акторська майстерність», «Публічні виступи» та «Українська сценічна мова».
На меті примножувати творчий потенціал вихованців, розвивати інтерес до театру, допомогти дітям засвоїти навички акторської майстерності, ораторського мистецтва та правильної української сценічної вимови, виховувати дітей на засадах загальнолюдських цінностей засобами театрального мистецтва.
Проблеми театру
Олеся Чепелюк розповідає, що зараз театр, на жаль, не може представляти усі свої вистави, які є в репертуарі, через великий брак людських ресурсів. Не вистачає у колективі старшого покоління.
Зараз є 17 акторів та 14 учасників оркестру, середня заповненість залу – 100-120 осіб. Пані Олеся ділиться, що у трупі часом були і люди з-поміж ВПО, які мають мистецьку освіту, але, на жаль, не залишилися на постійній основі.
Болючим питанням також є гастролювання, оскільки транспорт зламався від початку війни і його досі не можуть відремонтувати чи знайти фінансування на новий. Раніше ж часто їздили на фестивалі у різні області.
Джерело:
https://khust.rayon.in.ua/topics/632722-kultura-pid-chas-viyni-yak-funktsionue-zakarpatskiy-oblasniy-teatr-drami-ta-komedii-u-khusti